Бухгалтеру о никчемных сделках

Сообщений: 30
Зарегистрирован: 20 май 2012, 17:34

Бухгалтеру о никчемных сделках

Сообщение Вячеслав Вареня » 25 июн 2013, 13:10

Никчемные сделки - это любимая страшилка налоговиков. Налоговая служба сейчас превратилась в административного монстра - Министерство налогов и сборов, но принципы работы и "наработки" остались прежними. Операцию "Бюджет", проверки по цепочке, все это мы уже проходили и не раз.

Учитывая это, будет полезно почитать некоторые цитаты из судебных решений.

…платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А відтак платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг.

Податковий кодекс України не містить положень, що дозволяють контролюючому органові оцінювати витрати з точку зору їх доцільності, раціональності та ефективності, та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість витрат в залежності від суб'єкта надання відповідних послуг…

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством [1].

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту [2].

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 р. викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю (пп.72.1.5. п.72.1. ст.72 Кодексу).

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Таким чином, інформація, викладена у електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про:
- відновлення у базі даних  (АС «Аудит») суми, задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «С» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193   394 123 грн.;
- відновлення у базі даних (АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») сум, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «С» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394123 грн.;
- зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва ДПС відобразити у відповідних базах даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) суми, задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «С» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394123 грн.,
з урахуванням належного способу захисту прав позивача підлягають задоволенню, у спосіб:
-  зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «С» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330   099, 00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193   394   123, 00 грн., відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «С» за періоди з березня 2011 року по грудень 2011 року, з січня 2012 року по вересень 2012 року в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).

Водночас, вимоги щодо визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо внесення в програмне забезпечення АС «Аудит», відображення в електронній базі даних АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків Акту перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136, а також щодо зобов'язання відповідальних працівників відповідача вилучити з відповідних баз даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) інформацію про результати перевірки ТОВ «С», викладену у акті перевірки № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані «С» по операціям за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р. до задоволення не підлягає, оскільки є технічною функцією та не є належним способом захисту прав позивача.

А тому, з метою належного захисту прав та інтересів позивача та відповідно до вимог ч.2 ст. 162, ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до переконання про необхідність заборонити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію відображену в Акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «С» по взаємовідносинах з ТОВ «И», завищення податкових зобов'язань ТОВ «С» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330   099, 00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «С» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193   394   123, 00 грн., у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).[3]
[1]ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ, У Х В А Л А, "27" березня 2013 р. м. Київ К/9991/77789/12
[2]ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ, П О С Т А Н О В А, "03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/38114/12
[3]ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА, П О С Т А Н О В А, 22 травня 2013 року № 826/5797/13-а

Вернуться в Dura lex sed lex. Юридическая консультация

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 0